Деталі

Перегляди: 33

ISSN 1995-5537

Ж-л «Біотехнологія» Т. 5, № 6, 2012
С. 101-106, бібл. 9, укр.
УДК 57.08:636:31

АНАЛІЗ ВІДТВОРЮВАНОСТІ РЕЗУЛЬТАТІВ КРІОКОНСЕРВУВАННЯ ЕМБРІОНІВ ТВАРИН

Л. В. Горбунов, М. Д. Безуглий

Інститут тваринництва НААН, Харків, Українська академія аграрних наук, Київ

Фундаментом розведення й селекції тварин є технології кріоконсервування генетичного матеріалу, запліднення сперміями та трансплантації ембріонів.

Проведено порівняльний аналіз, подано теоретичне узагальнення та нове рішення підвищення відтворюваності результатів експерименту на основі запропонованої математичної моделі оцінки нативного стану ембріонів корів та ефективності етапів їх кріоконсервування. Застосування моделі у багато разів підвищує відтворюваність результатів і забезпечує можливість їх порівняння у разі використання різних способів заморожування ембріонів. Експериментальна перевірка запропонованої моделі показала, що використання узагальнених показників життєздатності та ефективності знижує розкид результатів до величини помилки їх визначення. Розрахункові значення узагальнених величин становили: для життєздатності ембріонів корови, яка залежить від фізіологічного стану їхніх донорів, — 97,1±1,0%, ефективності кріоконсервування — 96,0±4,2% і трансплантації — 54,3±4,8%.

Кількісний облік стану нативного біооб’єкта для визначення ефективності етапів різних способів заморожування значно підвищує відтворюваність результатів його кріоконсервування, що дає змогу істотно знизити обсяг біологічного матеріалу та витрати на проведення дослідів за умови отримання достовірного значення.

Ключові слова: відтворюваність, ефективність кріоконсервування, ембріони корів, збереженість, життєздатність.

Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, 2008

Деталі

Перегляди: 31

ISSN 1995-5537

Ж-л «Біотехнологія» Т. 5, № 6, 2012
С. 85-94, бібл. 33, укр.
УДК 577.152.321+663.11

КУЛЬТИВУВАННЯ БАЗИДІОМІЦЕТІВ — АКТИВНИХ ПРОДУЦЕНТІВ
ЦЕЛЮЛОЗОЛІТИЧНИХ ЕНЗИМІВ. V. СКЛАД ЖИВИЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА
ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ВУГЛЕЦЮ ТА АЗОТУ

К. Г. Древаль, М. І. Бойко

Донецький національний університет, Донецьк

Оптимізовано склад живильного середовища за джерелами вуглецю та азоту для прояву максимальної активності ензимів целюлозолітичної дії базидіоміцетів. Встановлено, що серед джерел вуглецю найбільш виражений інгібуючий ефект на активність целюлаз виявляє глюкоза, за культивування на середовищах із дисахаридами базидіоміцети активніше продукують неспецифічну целобіазу, ніж ендоглюканазу. З метою вияву максимальної целюлозолітичної активності базидіоміцети слід культивувати на середовищі з фільтрувальним папером у концентрації 8 г/л. У результаті проведеної роботи з оптимізації складу живильного середовища за джерелом азоту встановлено, що найбільший інгібуючий ефект справляють нітрити та сечовина, а максимальна індукція активності целюлаз відбувається за додавання до живильного середовища нітратів. Оптимальним джерелом азоту для штаму К-1 Irpex lacteus є 1,5 г/л нітрату кальцію, А-Дон-02 та Д-1 Irpex lacteus — 1,5 г/л нітрату амонію, а AnSc-1 Daedaleopsis confragosa f. Confragosa — 1,65 г/л сульфату амонію. Оптимальне співвідношення вуглецю до азоту становить 5,3:1 для штамів К-1, А-Дон-02, Д-1 I. lacteus та 4,8:1 для AnSc-1 D. confragosa f. confragosa.

Ключові слова: базидіоміцети, целюлозолітичні ензими, склад живильного середовища, вуглець, азот, Irpex lacteus, Daedaleopsis confragosa f. confragosa.

© Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, 2008

Деталі

Перегляди: 43

ISSN 1995-5537

Ж-л «Біотехнологія» Т. 5, № 6, 2012
С. 78-84, бібл. 17, рос.
УДК 576.8:620.193

ВИВЧЕННЯ СТРУКТУРИ ЕКЗОПОЛІМЕРНОГО КОМПЛЕКСУ
БІОПЛІВКИ КОРОЗІЙНО-АКТИВНИХ БАКТЕРІЙ

М. О. Борецька, О. С. Суслова, В. Ф. Горчев, С. А. Карахім

Інститут мікробіології та вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, Київ
УНЦ «Інститут біології» КНУ імені Тараса Шевченка, Київ
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ

Досліджено вуглеводні та протеїнові компоненти біоплівки, що сформована на поверхні маловуглецевої сталі корозійно-активними бактеріями Thiobacillus thioparus 224М і гетеротрофним супутником Stenotrophomonas maltopilia 22М. Встановлено, що за сумісного культи вування у складі екзополімеру з’являються моносахариди, що раніше не зустрічались у складі матриксу монокультур (рамноза, рибоза, ксилоза, галактоза). За допомогою конфокального лазерного конфокального мікроскопа LSM 510 META (Carl Zеiss, Німеччина) вивчено просторову локалізацію компонентів матриксу біоплівки. Використання флуоресцентно-міченого лектину Сoncanavalin A (Sig ma, США) та протеїнспецифічного барвника Thiazine Red (Sigma, США) дало змогу виявити структурні особливості біоплівки, пов’язані з просторовою локалізацією компонентів. Отримані дані з вивчення структури і функцій біоплівок є важливими для розуміння механізмів утворення таких форм у природі, медицині, про мис ловості.

Ключові слова: біоплівка, екзополімерний комп лекс, флуоресценція, бактерії циклу сірки.

© Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, 2008

Деталі

Перегляди: 117

ISSN 1995-5537

Ж-л «Біотехнологія» Т. 5, № 6, 2012
С. 95-100, бібл. 12, укр.
УДК 579.22: 579.243.6: 631.461.61

ВПЛИВ БАКТЕРІАЛЬНИХ ПОЛІСАХАРИДІВ НА СТРУКТУРНО-АГРЕГАТНИЙ СКЛАД ЧОРНОЗЕМУ ЛУЧНОГО

І. М. Малиновська, М. І. Драган

Національний науковий центр «Інститут землеробства НААН», Київ

Досліджували здатність бактеріальних полісахаридів різного хімічного складу, структури, таксономічного положення продуцентів поліпшувати структурно-агрегатний стан чорнозему лучного. Встановлено, що найбільш ефективно кількість агрономічно цінних агрегатів підвищує екзополісахарид Bacillus mucilaginosus С-3 у максимальній з досліджених концентрацій — 0,016%. Кількість агрегатів розміром 3–5 мм збільшується за цієї концентрації полісахариду на 22,6%, розміром 2–3 мм — на 11,1%, розміром 1–2 мм — на 5,12%. Зі зменшенням концентрації полісахариду ефективність його дії істотно знижується.

Усі досліджені концентрації полісахариду B. mucilaginosus суттєво підвищують у ґрунті вміст водостійких агрегатів: нативний полісахарид за концентрації 0,016% — на 51,4%; 0,008% — 17,6; 0,002% — 25,4; деградований полісахарид за концентрації 0, 016% — на 6,33%. Полісахариди інших досліджених мікроорганізмів Rhizobium phaseoli 8 і Bacillus pumilis М є малоефективними і помітного впливу на вміст агрономічно-цінних і водостійких агрегатів ґрунту не виявили.

За внесення у ґрунт бактеріальних полісахаридів механічна міцність водостійких агрегатів однакового розміру у повітряно-сухому стані зростає за концентрації полісахариду B. mucilaginosus 0,016% на 5–8%. У разі внесення в ґрунт бактеріальних полісахаридів R. phaseoli 8 і B. pumilis М у концентрації 0,016% та полісахариду B. mucilaginosus у концентрації 0,002% змін механічної пружності агрегатів не спостерігали.

Перспективним з погляду створення біологічного препарату, що поліпшує структурно-агрегатний стан ґрунту, є штам мікроорганізму B. mucilaginosus С-3.

Ключові слова: Bacillus mucilaginosus, Rhizobium phaseoli 8, Bacillus pumilis М, позаклітинний полісахарид, структура, водостійкий агрегат, чорнозем лучний.

© Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, 2008