3_2012(ua)

Деталі: Перегляди: 36

ISSN 1995-5537

Ж-л "Біотехнологія" Т. 5, № 3, 2012
С. 112-118, Бібліогр. 31, укр.
УДК: 612.017.1.579.861.2

ВПЛИВ БІОПОЛІМЕРІВ STAPHYLOCOCCUS AUREUS НА ФЕНОТИПОВЕ І ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ДОЗРІВАННЯ ДЕНДРИТНИХ КЛІТИН ЛЮДИНИ IN VITRO

Л. М. Сківка, Ю. В. Швець, О. Г. Федорчук, Н. М. Храновська, В. В. Позур, Н. В. Сенчило

ННЦ «Інститут біології», Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут експериментальної патології, онкології та радіобіології імені Р. Є. Кавецького НАН України, Київ
«Національний інститут раку», Київ

Для стимуляції дозрівання дендритних клітин in vitro використовують агоністи ад’ювантних рецепторів, зокрема й патогенасоційовані молекулярні патерни: ліпополісахарид, CpG ДНК, пептидоглікан тощо. Метою роботи був порівняльний аналіз здатності біополімерів Staphylococcus aureus: ліпотейхоєвої кислоти, тейхоєвої кислоти і пептидоглікану стимулювати фенотипове і функціональне дозрівання дендритних клітин людини моноцитарного походження in vitro. Показано, що найбільшою мірою посилення фенотипової зрілості дендритних клітин спричинювали патогенасоційовані молекулярні патерни, у складі яких присутній ліпідний компонент. Функціональну зрілість дендритних клітин стимулювали всі досліджені біополімери. Однак, ліпотейхоєва кислота справляла активаторний вплив у мінімальній концентрації (0,2 мкг/мл), а пептидоглікан і тейхоєва кислота — у максимальній (2 мкг/мл). Усі зазначені біополімери S. aureus не мали токсичного впливу на дендритні клітини і їх можна використовувати для стимуляції фенотипового і функціонального дозрівання in vitro.

Ключові слова: дендритні клітини, тейхоєва кислота, ліпотейхоєва кислота, пептидоглікан.

Деталі: Перегляди: 32

ISSN 1995-5537

3 2012

Ж-л "Біотехнологія" Т. 5, № 3, 2012
С. 105 - 111, Бібліогр. 20, рос.
УДК: 582.232:[581.143+577.122.5]

РОСТОВІ ТА БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ КВАЗІНЕПЕРЕРВНОЇ КУЛЬТУРИ DUNALIELLA SALINA

А. Б. Боровков, І. М. Гудвілович

Інститут біології південних морів НАН України, Севастополь

Досліджено динаміку щільності, вмісту хлорофілів а і b, сумарних каротиноїдів і протеїну квазінепереревної культури Dunaliella salina. Виявлено характер зміни вмісту пігментів і протеїну D. salina в квазібезперервній культурі й показано можливість регулювання вмісту пігментів і протеїну за допомогою варіювання швидкості протоку середовища. Максимальний вміст фотосинтетичних пігментів у біомасі D. salina відзначено за швидкості протоку середовища 0,14 доб^-1, а за збільшенням питомої швидкості протоку середовища від 0,14 до 0,42 доб^-1 він знижується на 30%. Визначено продукційні характеристики інтенсивної культури дуналієли. Встановлено, що продуктивність культури D. salina за накопичувального вирощування в 1,2 – 2,1 раза нижче, ніж за квазібезперервного. Найбільша продуктивність за біомасою, пігментами і протеїну реалізується за квазібезперервного культивування з питомою швидкістю протоку середовища 0,32 доб^-1 і досягає: по біомасі – 0,45 г ОР (органічної речовини)•л^-1•доб^-1, сумарних каротиноїдах – 4 мг•л^-1•доб^-1, протеїну – 0,25 г•л^-1•доб^-1. Проведено порівняння отриманої продуктивності за каротиноїдами і біомасою D. salina для лабораторних умов з продуктивністю культури в промислових умовах підприємств України і світу. Визначено напрями дослідницьких робіт для підвищення продуктивності культури D. salina у виробничих умовах.

Ключові слова: Dunaliella salina, квазібезперервна культура, пігменти, продуктивність.

Деталі: Перегляди: 34

ISSN 1995-5537

Ж-л "Біотехнологія" Т. 5, № 3, 2012
С. 98-104, Бібліогр. 21, рос.
УДК: 579.254.2:581.143.5

КОМПЕТЕНТНІСТЬ ДО AGROBACTERIUM-ОПОСЕРЕДКОВАНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ СЕГМЕНТІВ ПАГОНІВ ЕЛІТНИХ ГЕНОТИПІВ ІНБРЕДНИХ ЛІНІЙ КУКУРУДЗИ

С. І. Михальська, Н. І. Адаменко, Б. В. Моргун, О. В. Кочетов, О. М. Тищенко

Інститут фізіології рослин і генетики НАН України, Київ
Институт клітинної біології та генетичної інженерії НАН України, Київ
Институт цитології і генетики Сибірського відділення РАН, Новосибірськ

Agrobacterium-опосередкована трансформація є важливим експериментальним інструментом для розробки молекулярних біотехнологій. Однак генетичне поліпшення більшості комерційних ліній кукурудзи обмежено відсутністю ефективних систем методів регенерації й трансформації. Аналізували перспективність використання поперечно розрізаних сегментів (1–2 мм) вузлової області пагонів 7–10-денних проростків як експлантів для Agrobacterium-опосередкованої трансформації елітних генотипів кукурудзи (Zea mays L.) Л250, Л390, Л1544, Л1552, Л1563, Л1652, використовуючи штам LBA4404, який містить бінарний вектор pBi2E з двохланцюговим РНК-супресором гена проліндегідрогенази та селективним геном неоміцинфосфотрансферази. Регенерація трансформованих пагонів шляхом прямого органогенеза відбувалася незалежно від генотипу на 10–14-й день культивування, потім через деякий час спостерігалася індукція ризогенезу. Виявлено, що інтродукція у клітини та інтеграція Т-ДНК у геном кукурудзи може здійснюватися з використанням тіосульфату натрію без ацетосирінгону. Отримані дані свідчать про перспективність використання вузлової області пагонів для розроблення методів Agrobacterium-опосередкованої трансформації елітних ліній кукурудзи.

Ключові слова: кукурудза, Agrobacterium-опосередкована трансформація, тіосульфат натрію, прямий органогенез, сегмент пагона, супресор гена проліндегідрогенази.

Деталі: Перегляди: 33

ISSN 1995-5537

Ж-л "Біотехнологія" Т. 5, № 3, 2012
С. 91-97, Бібліогр. 25, укр.
УДК: 577.152.321+663.11

КУЛЬТИВУВАННЯ БАЗИДІОМІЦЕТІВ – АКТИВНИХ ПРОДУЦЕНТІВ ЦЕЛЮЛОЗОЛІТИЧНИХ ЕНЗИМІВ.
ІІІ. ЕНДОГЛЮКАНАЗНА АКТИВНІСТЬ КУЛЬТУРАЛЬНИХ ФІЛЬТРАТІВ СТОСОВНО ГІДРОКСІЕТИЛЦЕЛЮЛОЗИ

К. Г. Древаль, М. І. Бойко

Донецький національний університет

Проведено підбір умов культивування базидіоміцетів – активних продуцентів целюлозолітичних ензимів за факторами рН живильного середовища (значення змінювалися від 3 до 9 рН з інтервалом 1 од) і температури (значення варіювали від 24 ?С до 36 ?С з інтервалом 2 ?С). Визначали активність ендоглюканази (КФ 3.2.1.4) щодо гідроксіетилцелюлози. Встановлено, що оптимальною початковою кислотністю живильного середовища для штамів К-1, А-Дон-02, Д-1 Irpex lacteus та AnSc-1 Daedaleopsis confragosa f. confragosa є рН 7, а для штаму Sh-1 Stereum hirsutum – рН 5; оптимальна температура культивування для штамів Д-1 Irpex lacteus та Sh-1 Stereum hirsutum – 30 ?С, для А-Дон-02 Irpex lacteus – 32 ?С, для AnSc-1 Daedaleopsis confragosa f. confragosa – 34 ?С, а для штаму К-1 Irpex lacteus – 36 ?С. У результаті оптимізації умов культивування значення ендоглюканазної активності зросли в 1,43 раза для штаму К-1 I. lacteus, в 1,79 – для А-Дон-02 I. lacteus, у 2,15 – для Д-1 I. lacteus, у 2,95 – для AnSc-1 D. confragosa f. confragosa та у 8,08 раза для штаму Sh-1 S. hirsutum. Водночас, у результаті підбору умов культивування питома ендоглюканазна активність щодо гідроксіетилцюлози штаму К-1 I. lacteus зросла в 1,42 раза, А-Дон-02 I. lacteus – 2,52 раза, Д-1 I. lacteus – 2,63 раза, штаму Sh-1 S. hirsutum – 5,22 раза та штаму AnSc-1 D. confragosa f. confragosа – у 16,67 раза. Штам J-2An Phellinus pomaceus не виявив ендглюканазної активності у жодному варіанті досліду. Максимальну ендоглюканазну активність щодо гідроксіетилцелюлози для всіх штамів встановлено на 7-му добу культивування.

Ключові слова: базидіоміцети, ендоглюканаза, гідроксіетилцелюлоза, температура культивування, кислотність середовища, оптимізація, Irpex lacteus, Stereum hirsutum, Daedaleopsis confragosa f. confragosa, Phellinus pomaceus.

Деталі: Перегляди: 37

ISSN 1995-5537

Ж-л "Біотехнологія" Т. 5, № 3, 2012
С. 84-90, Бібліогр. 26, рос.
УДК: 546.289:579.002.68

ВПЛИВ СКЛАДУ ВИЛУГОВУЮЧИХ РОЗЧИНІВ НА ПРОЦЕСИ БАКТЕРІАЛЬНОГО ВИЛУЧЕННЯ МЕТАЛІВ ІЗ ПРОМИСЛОВИХ ВІДХОДІВ

І. А. Блайда, Т. В. Васильєва, Л. І. Слюсаренко, Б. М. Галкін, В. О. Іваниця

Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Встановлено високу окислювальну активність аборигенної мікробіоти, яка домінує в золошлакових відходах спалювання вугілля і представлена мезофільними, помірно термофільними і термофільними ацидофільними залізо-, сіроокіслюючих бактеріями. Вивчено вплив компонентного і концентраційного складу вилуговуючих розчинів на ефективність вилучення співтовариством ацидофільних хемолітотрофних бактерій германію, цирконію, нікелю, марганцю і цинку з золи. Виявлено залежність вилучення мікрокількостей германію, цирконію та супутніх макрокомпонентів досліджуваної сировини від мінерального складу вилуговуючих розчинів (на основі рецептур живильних середовищ 9К, Летена, для залізоокисляючих бактерій) і джерел енергії (тіосульфат, тіосечовина, залізо (II)). Встановлено, що насамперед вилучаються і переходять у розчин германій, нікель і цирконій. Визначено найбільш ефективні поєднання «мінеральний склад + джерело енергії», за яких досягається ступінь вилучення металів із золи вугілля (%): Ge – 85,0; Ni – 75,0; Zr – 45,9.

Ключові слова: співтовариство ацидофільних сіркоокиснювальних хемолітотрофних бактерій, вилуговуючі розчини, джерела енергії, золи від спалювання вугілля, германій, цирконій.

Сторінка 1 із 2