ISSN 2410-7751 (Print)
ISSN 2410-776X (Online)
Biotechnologia Acta Т. 19, №. 2, 2026
С.42-52 , Bibliography 50, Engl.
UDC: [582.284:577.151.54]: 664.292
doi: https://doi.org/10.15407/biotech19.02.054
ПЕКТОЛІТИЧНА АКТИВНІСТЬ МАКРОМІЦЕТІВ Trametes hirsuta (Wulfen) Lloyd
У ПОВЕРХНЕВІЙ ТА ГЛИБИННІЙ КУЛЬТУРІ
П.Р. Зубик, Л.П. Дзигун, І.Р. Клечак
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
Пектинолітичні ензими мають значне промислове значення завдяки своїй здатності розкладати пектин у клітинній стінці рослин. Останнім часом все більша увага приділяється базидіоміцетам, зокрема роду Trametes, які здатні синтезувати складні ензиматичні системи; проте їхній потенціал для виробництва пектинази залишається недостатньо вивченим.
Мета. Вивчення росту та ензиматичної активності базидіоміцету Trametes hirsuta у поверхневій та глибинній культурах з метою розширення біотехнологічного потенціалу використання цих організмів як продуцентів пектиназ.
Матеріали й методи. Використано шість штамів макроміцету Trametes hirsuta, депонованих в Інституті ботаніки Національної академії наук України. Для культивування застосовували пептонно-дріжджове середовище з пектином (тверде поживне середовище). Ріст міцелію вимірювали щодня, а активність пектинази оцінювали за допомогою розчину цетриміду. Глибинне культивування проводили в глюкозно-пептонно-дріжджовому середовищі протягом 14 днів, після чого аналізували вміст потеїну, суху речовину та активність пектолітичних ензимів. Статистична обробка включала t-критерій Стьюдента та тест Дункана з використанням програмного забезпечення R та Excel.
Результати. Штами T. hirsuta 5018 та 5137 активніше розвивалися на пектині. Загалом, час надмірного росту коливався від 5 до 9 діб, залежно від штаму. Найвища швидкість радіального росту була зафіксована для штаму T. hirsuta 1569 (10,25 мм/добу). Було визначено індекс пектиназної активності (PAI), причому штам T. hirsuta 1569 показав найвищі значення (1,08 ± 0,04), що свідчить про його високий потенціал для синтезу пектинолітичних ферментів. Під час глибинного культивування штам T. hirsuta 1569 продемонстрував високу полігалактуроназну активність (1,28 ± 0,13 Од/мл) та пектинестеразну активність (0,31 ± 0,04 Од/мл). Натомість штам T. hirsuta 338 продемонстрував значно нижчі значення, що дозволило виключити його з подальших експериментів.
Висновки. Отримані результати свідчать про те, що штам T. hirsuta 1569 є найбільш перспективним для практичного застосування на основі його пектиназної активності. Тому його буде використано на наступних етапах дослідження для отримання пектинолітичного ензиматичного препарату.
Ключові слова: Trametes, пектинолітичні ензими, швидкість росту, пектиназна активність, полігалактуроназа, пектинестераза, біотехнологія.
П.Р. Зубик (https://orcid.org/0000-0003-0435-0254)
Л.П. Дзигун (https://orcid.org/0000-0002-4900-5887)
І.Р. Клечак (https://orcid.org/0000-0002-7382-0259)
© Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, 2026