ISSN 2410-7751 (Print)
ISSN 2410-776X (Online)
Biotechnologia Acta Т. 17, No. 6, 2024
С. 35-44, Бібліограф. 63, анг8л.
УДК: 577.1
doi: https://doi.org/10.15407/biotech17.06.035
Повний текст: (PDF, англ.)
ДНК-ЗАХИСНА АКТИВНІСТЬ ЕКСТРАКТІВ З БОРОДАТИХ КОРЕНІВ РІЗНИХ ВИДІВ Artemisia
Шаховський А.М.1, Дуплій В.П.1, Афанасьєва К.С.2, Чопей М.І.2, Матвєєва Н.А.1
1 Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України, Київ
2 Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна
Рослини роду Artemisia відомі як продуценти біологічно активних сполук і використовуються як у народній, так і в традиційній медицині. Мають протипухлинну, антипроліферативну, протидіабетичну, антимікробну, противірусну, антиоксидантну та протизапальну дію.
Мета. Оскільки ці рослини виявляють антиоксидантну активність, важливим є дослідження можливості використання екстрактів полину для запобігання пошкодженню ДНК, ініційованого деякими активними формами кисню.
Методи. У роботі екстракти трансформованих коренів A. vulgaris і A. tilesii були використані для вивчення їхньої ДНК-протекторної активності. Екстракти готували за стандартною методикою. Загальний вміст флавоноїдів кількісно визначали модифікованим спектрофотометричним методом в еквіваленті рутина з використанням калібрувальної кривої. Антиоксидантну активність екстрактів визначали за допомогою 2,2-дифеніл-1-пікрилгідразил радикалу (DPPH). Його оцінювали за половинною максимальною ефективною концентрацією (EC 50), розрахованою як маса сухих коренів, необхідною для відновлення 50% DPPH у зразку та вираженою в мг сухої речовини (СР). Щоб обчислити це значення була застосована лінійна регресія. ДНК-захисну активність досліджували за допомогою реакції Фентона.
Результати. Виявлено відмінності у вмісті флавоноїдів у «бородатих» коренів A. Vulgaris та коренях контрольних нетрансформованих рослин. У «бородатих» коренях цей показник коливався від 2,32 ± 75,89 до 5,37 ± 126,04 мг РE/г СР, що в 1,45–2,41 рази більше, ніж у контрольних коренях. Вміст флавоноїдів у лініях «бородатих» коренях A. tilesii також відрізнявся від контролю. Він становив 74,52 ± 0,96 … 107,8 ± 5,98 мг РЕ/г СР у трансгенних коренях і 28,6 ± 2,11 мг/г СР у контрольних коренях A. tilesii. Рівень антиоксидантної активності, досліджений у реакції з DPPH (EC 50 , ефективна концентрація), був вищим в екстрактах коренів волосистих обох видів рослин і варіював від 0,16–0,33 та від 0,17–0,31 мг у лініях «бородатих» коренів A. vulgaris і A. tilesii відповідно (для порівняння: цей параметр досягав 0,44 і 0,65 мг у контрольних коренях A. vulgaris і A. tilesii). Додавання екстрактів до реакційної суміші в реакції Фентона мало певний захисний ефект. Водночас не було суттєвих відмінностей у ступені захисту плазмідної ДНК від пошкодження (відсоток суперспіралізованої ДНК) при додаванні до реакційної суміші екстрактів з «бородатих» коренів A. vulgaris і A. tilesii, хоча ці екстракти відрізнялися за вмістом флавоноїдів і мали більш високу здатність відновлювати DPPH радикал.
Висновки. Екстракти з «бородатих» коренів A. vulgaris і A. tilesii містили більшу кількість флавоноїдів і мали вищу антиоксидантну активність порівняно з екстрактами з контрольних нетрансформованих коренів. Однак вони мало відрізнялися за здатністю захищати ДНК від пошкодження в реакції Фентона. Цілком ймовірно, що в цьому процесі беруть участь не тільки флавоноїди, а й інші компоненти екстрактів з коренів полину.
Ключові слова: антиоксидантна актив ність, флавоноїди, реакція Фентона, оксидативний стрес, Artemisia vulgaris, Artemisia tilesii, «бородаті» корені.
© Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, 2024