ISSN 2410-7751 (Print)
ISSN 2410-776X (Online)

Biotechnologia Acta Т. 17, № 1 , 2024
С.62-67, Бібліограф. 15, англ.
УДК: 616.9:579.834:616.15-074:612.017.1.
doi: https://doi.org/10.15407/biotech17.01.062

Повний текст: (PDF, in English)

ІНОЗІТОЛИ: БІОЛОГІЧНА РОЛЬ І ЗАСТОСУВАННЯ, МЕТОДИ ДОБУВАННЯ З РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ, БІОТЕХНОЛОГІЧНИЙ СИНТЕЗ

В. А. Ракс¹, О. А. Васильченко ², О. В. Миронюк ³, А. О. Білоусова ³, О. М. Лисенко ¹, Н. В. Курділь ⁴

¹ Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна
² Національний університет Києво-Могилянська Академія, Україна
³ Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
⁴ Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя, Київ, Україна

Мета. Провести аналіз методів, які впродовж останніх років застосовують для виявлення, екстрагування та кількісного визначення поліольних сполук з рослинної сировини.

Матеріали й методи. Інозітоли видобувають з рослинної сировини методами рідинної екстракції, під тиском, мікрохвильової екстракції та надкритичної флюїдної ектракції. Розділяють та кількісно визначають інозітоли метолдами високоефективної рідинної, планарної та газової (з попередньою дериватизацією) хроматографії. Структуру деяких інозитолів можна встановлювати методом ЯМР спектроскопії.

Результати. Поліольні сполуки беруть участь у регуляції рівня внутрішньоклітинного кальцію, передавання гормональних сигналів, розщеплення жирів і зниження рівня холестерину в крові, модуляції активності нейротрансмітерів; їх застосовують у виробництві вітамінних препаратів, Найважливішими біологічно активними поліольними сполуками є інозитоли. Основним джерелом, з якого екстрагують інозитоли, є рослинна сировина — люцерна, паростки пшениці, грейпфрут, фундук та інші. У роботі розглянуто методики екстрагування поліолів органічними та неорганічними розчинниками, у тому числі із застосуванням апарату Сокслета, рідинну екстракцію під тиском, мікрохвильову екстракцію та надкритичну флюїдну екстракцію. Описано процедуру попередньої пробопідготовки та дериватизації поліолів для їх подальшого розділення та кількісного визначення. Проаналізовано сучасні хроматографічні методи якісного та кількісного визначення поліолів. Описано можливість застосування 1H ядерного магнітного резонансу (ЯМР), 13С- та 31Р-ЯМР-спектроскопії для ідентифікації структури поліольних сполук, насамперед інозитолів.

Висновки. Інозітоли — біологічно активні сполуки широкого спектру дії, тому існує нагальна потреба в розробленні біотехнологічних процесів їхнього виробництва і добування із рослинної сировини та мікроорганізмів.

Ключові слова: поліоли, інозітоли, екстракція, хроматографія, спектроскопія ЯМР, біо тех но логічний синтез.