ISSN 2410-7751 (Друкована версія)
ISSN 2410-776X (Електронна версія)
Ж-л "Biotechnologia Acta" Т. 9, № 2, 2016
https://doi.org/10.15407/biotech9.02.048
С. 48-54, бібл. 15, англ.
УДК: 577.158.54
О. В. Гудзенко, Н. В. Борзова, Л. Д. Варбанець
Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, Київ
Метою роботи було порівняльне вивчення термостабільності нативних і модифікованих різними методами α-L-рамнозидаз Eupenicillium erubescens і Cryptococcus albidus для підвищення їхньої стабільності. Термоденатурацію нативних і модифікованих ензимів проводили за 65 0С, рН 5,2. Активність визначали за допомогою п-нітрофеніл-α-L-рамнопіранозиду та нарингіну. Встановлено, що у разі стабілізації поліетиленгліколем 1500, декстранами 70 Т і 500 Т термостабільність досліджуваних α-L-рамнозидаз знижується, тимчасом як використання поліетиленгліколю 20000 сприяє збільшенню термостабільності ензиму E. erubescens на 280%, а C. albidus — на 150%. Порівняльне вивчення термостабільності нативних і модифікованих целюлозою та її похідними α-L-рамнозидаз C. albidus та E. erubescens показало, що за концентрацій целюлози 5–15 мкг/10 мкг протеїну спостерігається захисний вплив полімерів на ензими. Гідрофобна модифікація бурштиновим ангідридом також дає змогу в умовах досліду уповільнити термоденатурацію α-L-рамнозидаз. Отримані стабілізовані α-L-рамнозидази C. albidus і E. erubescens можуть бути використані в біотехнологічних процесах.
Ключові слова: α-L-рамнозидаза, Eupenicillium erubescens, Cryptococcus albidus, термостабілізація ензимів.
© Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, 2016