ISSN 2410-776X (електронна версія),
ISSN 2410-7751 (друкована версія)
Ж-л "Biotechnologia Acta" Т. 6, № 5, 2013
https://doi.org/10.15407/biotech6.05.041
С. 41-48, Бібліогр.39, англ.
УДК: 577.181.6+543.544.5.068.7+547
ПОЛІУРЕТАНОВІ КОМПОЗИТИ ЯК НОСІЇ ЛІКІВ: ХАРАКТЕРИСТИКИ ВИВІЛЬНЕННЯ
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ
Поліуретани, що біодеградують, становлять значний інтерес для розробників композиційних матеріалів з метою біомедичного застосування. Однією з характеристик цих полімерів є здатність бути носіями ліків та інших біологічно активних сполук, що виявляють терапевтичний ефект в організмі за рахунок спрямованого та/або тривалого доставлення у процесі контрольованого вивільнення з носія.
В огляді розглянуто поліуретанові композити як носії низки ліків. Показано взаємозв’язок між структурою цих композитів та їхньою здатністю до деградації in vitro й in vivo, а також вплив фізико-хімічних властивостей поліуретанового носія на кінетику вивільнення іммобілізованих ліків. Характер вивільнення ліків (цефазоліну, налтрексону, піроксикаму) із композитів на основі зшитих поліуретанів (синтезованих з лапролів із Мм 1500–2000 Да і толуїлендіізоціанатів) був подібним (приблизно 10 днів in vitro та 3–5 днів in vivo). На противагу цьому композити з діоксидином на основі лінійного поліуретану (синтезованого з оліготетраметиленгліколю з Мм 1000 Да, дифеніл-4,4?-діізоціанату та 1,4-бутандіолу) зберігали антимікробну активність щонайменше 30 днів. Їхні міцнісні характеристики були також значно вищими, ніж у систем на основі зшитих поліуретанів.
Ключові слова: поліуретанові композити, носії ліків, характеристики вивільнення.
© Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, 2013