5_2011(ua)

Деталі: Перегляди: 321

ISSN 1995-5537

5 2011

Ж-л «Біотехнологія» Т. 4, № 5, 2011
С. 9-24, бібл. 59, укр.
УДК 546.26.043

ВУГЛЕЦЕВІ НАНОТРУБКИ ЯК НОВІТНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ НЕЙРОІНЖЕНЕРІЇ

Д. М. Ротко, С. В. Прилуцька, К. І. Богуцька, Ю. І. Прилуцький

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Створення новітніх біосумісних структур для взаємодії з нервовою тканиною є важливою комплексною проблемою, яка не може бути вирішена із застосуванням традиційних технологій. Розв’язання її потребує використання останніх досягнень біотехнології.

В огляді узагальнено дані літератури щодо структури, хімічної функціоналізації, електричних та механічних властивостей вуглецевих нанотрубок, які уможливлюють їх практичне використання в нейроінженерії як ефективних субстратів для культивування нейронів, синтезу нейропротекторів та як блокаторів іонних каналів. Зокрема, показано, що одностінні вуглецеві нанотрубки індукують посилений ріст відростків нейронів; ріст нейронів на субстраті з багатостінних вуглецевих нанотрубок супроводжується зростанням міжмережевої активності; одностінні вуглецеві нанотрубки блокують калієві потенціалкеровані канали, стабілізуючи їх конформацію в інактивованому стані після індукування. Дія аміномодифікованих одностінних вуглецевих нанотрубок активує захисні функції нервової тканини щодо ішемічного ушкодження та зменшує ділянки інфаркту міокарда, спричиненого оклюзією середньої мозкової артерії у щурів.

Ключові слова: вуглецеві нанотрубки, функціоналізація, електричні та механічні властивості, вирощування нейронів, блокування іонних каналів, нейропротекторна дія.

Деталі: Перегляди: 328

ISSN 1995-5537

Науковий журнал

БІОТЕХНОЛОГІЯ
Т. 4, № 5, 2011

5 2011

Ж-л «Біотехнологія» Т. 4, № 5, 2011
С. 25-38, бібл. 31, укр.
УДК 575.23+615.222:581.143.6

ДИНАМІКА КЛІТИННИХ СИСТЕМ in vitro.
І. ОРГАНІЗАЦІЯ У ЧАСІ ТА СТАБІЛЬНІСТЬ СИСТЕМИ КУЛЬТУРИ ТКАНИН РАУВОЛЬФІЇ ЗМІЇНОЇ НА ДОБОВОМУ РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Н. Ю. Мірюта, В. А. Кунах

Інститут молекулярної біології і генетики НАН України, Київ

Ріст і розвиток як цілісного організму,так і культивованих тканин рослин зумовлені певними коливальними змінами динамічних характеристик клітинних систем, що формують відповідні тканини чи організм у цілому. Проте ці фундаментальні процеси вивчено недостатньо.

На прикладі культури тканин раувольфії зміїної досліджено динаміку клітинних систем, зокрема їх організацію в часі на добовому ієрархічному рівні. За показниками Ляпунова досліджено фазові траєкторії динаміки частки клітин з різним вмістом ДНК в ядрі й різною площею ядерця та динаміки показників проліферації (мітозів і амітозів) за зміни умов культивування для високопродуктивного штаму К-27 Rauwolfia serpentina — продуцента протиаритмічного алкалоїду аймаліну. Висунуто гіпотезу, згідно з якою в разі застосування біотехнологічних прийомів збільшення продуктивності досліджуваної культури клітин включаються механізми динамічної спадкової пам’яті.

Ключові слова: клітинні популяції in vitro, динаміка клітинних систем, фазові траєкторії, Rauwolfia serpentina.

Деталі: Перегляди: 330

ISSN 1995-5537

Науковий журнал

БІОТЕХНОЛОГІЯ
Т. 4, № 5, 2011

5 2011

Ж-л «Біотехнологія» Т. 4, № 5, 2011
С. 39-44, бібл. 14, укр.
УДК 579.841:577.15

ОПТИМІЗАЦІЯ БІОСИНТЕЗУ СУРФАКТАНТІВ І ЕКЗОПОЛІСАХАРИДІВ ШТАМОМ Gordonia rubripertincta УКМ Ас-122 З ВИКОРИСТАННЯМ МАТЕМАТИЧНИХ МЕТОДІВ

О. В. Карпенко, М. В. Пристай, Г. В. Гафійчук, Б. Й. Дацко

Відділення фізико-хімії горючих копалин Інституту фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Київ;
Інститут прикладних проблем математики і механіки ім. Я. Підстригача НАН України, Київ;
Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, Київ

За допомогою регресійного і дисперсійного аналізу було визначено оптимальні концентрації джерел вуглецю й азоту у складі живильних середовищ для отримання біомаси, клітинних ліпідів та екзополісахаридів штаму Gordonia rubripertincta УКМ Ас-122.

Оптимізовано склад живильних середовищ для культивування штаму: підібрано концентрації джерел вуглецю й азоту для максимального синтезу біомаси, біосурфактантів і екзополісахаридів. Отримано регресійні залежності, які проаналізовано для кожного з продуктів біосинтезу. Це дало змогу вирішити важливі біотехнологічні завдання: збільшити нагромадження біомаси в 1,3, вміст клітинних ліпідів — у 1,9 (з 4,35 до 8,12 г/л) і екзополісахаридів — у 5,1 раза (з 1,54 до 7,89 г/л).

Встановлено основні тенденції впливу використовуваних компонентів середовища на вивчені біотехнологічні показники. Одержані результати підтверджено експериментальним шляхом.

Ключові слова: біосурфактанти, екзополісахариди, оптимізація живильного середовища, Gordonia, регресійний поліном, дисперсійний аналіз.

Деталі: Перегляди: 302

ISSN 1995-5537

Науковий журнал

"БІОТЕХНОЛОГІЯ"
том 4, № 5, 2011

5 2011

Ж-л «Біотехнологія» Т. 4, № 5, 2011
С. 57-63, бібл. 25, укр.
УДК 576.314+576.367+571.27

ТЕХНОЛОГІЯ УТВОРЕННЯ МЕМБРАННИХ ВЕЗИКУЛ
ДЛЯ ПРОТИПУХЛИННОЇ ІМУНОТЕРАПІЇ

Р. О. Білий

Інститут біології клітини НАН України, Львів

Статтю присвячено обговоренню механізмів індукованого утворення мембранних везикул пухлинних клітин, які б зберігали імунологічні (антигенні) властивості і стали перспективним агентом для протипухлинної імунотерапії. Така імунотерапія здатна викликати імунну відповідь організму на пухлинні клітини, запобігати появі мікрометастазів та сприяти усуненню залишків пухлинних клітин після інших видів лікування. Для забезпечення імунної відповіді на пухлинні антигени слід провести відповідну імунізацію організму поверхневими детермінантами пухлини. Існують способи імунізації штучно інактивованими чи такими, що гинуть шляхом запрограмованої смерті (апоптичними), пухлинними клітинами. Останні експонують на своїй поверхні фосфатидилсерин, який справляє протизапальний вплив і унеможливлює їх використання з метою індукування імунної відповіді. Метою роботи був пошук агентів, здатних індукувати утворення мембранних везикул пухлинних клітин, які б зберігали антигенні властивості пухлини і мали низький вміст фосфатидилсерину. Нами показано, що інгібітор АТФ-чутливих калієвих каналів ендоплазматичного ретикулуму — глібенкламід індукує утворення мембранних везикул з «неапоптичним» фенотипом — відносно малими (до 2,5 мкм) розмірами і низьким вмістом фосфатидилсерину, які водночас експресують на поверхні компоненти глікокаліксу. Сумісна дія глібенкламіду та ультрафіолетового випромінювання типу Б (315–280нм) значно збільшує кількість утворених мембранних везикул, збіднених за вмістом фосфатидилсерину, зберігаючи компоненти глікокаліксу (тобто основні імунологічні детермінанти клітини пухлини). Тому згадані везикули та технологія їх утворення можуть стати перспективними засобами для здійснення імунізації під час автологічної імунотерапії пухлин.

Ключові слова: плазматична мембрана, мембранні везикули, протипухлинна імунотерапія, фосфатидилсерин, апоптоз.

Деталі: Перегляди: 345

ISSN 1995-5537

Науковий журнал

БІОТЕХНОЛОГІЯ
Т. 4, № 5, 2011

© Институт биохимии им. А. В. Палладина НАН Украины, 2008
Ж-л «Біотехнологія» Т. 4, № 5, 2011
С. 64-70, бібл. 21, рос.
УДК 546.26.043 + 544.77

ОДЕРЖАННЯ ТА БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ
ВОДНИХ КОЛОЇДНИХ РОЗЧИНІВ СУМІШЕЙ ФУЛЕРЕНІВ С₆₀ І С₇₀

І. Е. Сердюк, І. В. Бєлочкіна, О. П. Кришталь, О. Д. Рошаль,
І. М. Неклюдов, Б. В. Борц, В. Н. Воєводін, В. І. Ткаченко, Б. П. Сандомирський

Інститут проблем кріобіології та кріомедицини НАН України, Харків;
Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна;
Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут» НАН України

Відомості про біологічну активність фулеренів і їхню токсичність досить суперечливі. Є дані про токсичність фулеренів, хоча в більшості робіт токсичність немодифікованих сполук ставиться під сумнів. У роботі описано одержання колоїдних розчинів суміші фулеренів С₆₀ та С₇₀, досліджено хімічний склад і властивості отриманих золей. Встановлено, що з переходом від твердої фази до колоїдного розчину співвідношення фулеренів С₆₀ і С₇₀ не змінюється. Показано, що отримані золі є стійкими під час кип’ятіння на водяній бані та УФ-опромінення, однак властивості колоїдних розчинів (розмір міцел та здатність до агрегації) залежать від умов їх одержання, зокрема від часу між приготуванням проміжного толуольного розчину фулеренів та переведенням останніх у колоїдний стан.

Дослідження показали, що колоїдні розчини фулеренів мають виражені антиоксидантні властивості; при цьому вони не справляють будь-якої істотної цитотоксичної дії і не впливають на проліферацію клітинної культури.

Ключові слова: фулерени, колоїдні розчини, біологічна та антиоксидантна активність.

Сторінка 1 із 3