2_2013(ua)

Деталі: Перегляди: 81

ISSN 2410-7751 (Друкована версія)
ISSN 2410-776X (Електронна версія)

Ж-л "Biotechnologia Acta" Т. 6, № 2, 2013
https://doi.org/10.15407/biotech6.02.121
С. 121-127, бібл. 11, рос.
УДК 635.076:57.043

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ ВИДОМ І СОРТОМ ЯГІДНИХ КУЛЬТУР ТА РЕЗУЛЬТАТАМИ КРІОКОНСЕРВУВАННЯ ЖИВЦІВ

Л. В. Горбунов¹, І. В. Петров²

¹Інститут тваринництва НААН, Харків
²НДІ біології Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна

Визначено оптимальні параметри кріоконсервування живців ягідних культур: чорної смородини (сорти: Дачниця, Ювілей, Со фіїв ська, Китайська); червоної смородини (Китаїв сь ка, Джокер, Святкова); агрусу (Красень, Малахіт, Колобок); малини (Новость Кузміна, Струйка, Скромниця), що дало змогу збільшити життєздатність деконсервованих зразків у 2–5 разів порівняно з існуючими способами кріоконсервування. Одержано максимальні показники життєздатності живців після температурної адаптації при –10 °С протягом 14–60 діб, ступінчастого охолодження зразків зі швидкістю 0,1–0,5 °C/год до –30 °С з витримкою 3–7 діб, за наступного прямого занурення в рідкий азот, зберігання строком від 1 до 30 діб і відігрівання зі швидкістю 70 °C/хв. Встановлено, що в діапазоні допустимих значень параметрів, що забезпечують максимальну життєздатність досліджуваних живців берези (контроль), значення вологості відповідають 32±40%, для чорної смородини — 40±50%, малини 37±40% у позитивному діапазоні температур і 14±28%, 30±40%, 20±23% — у негативному.

За допомогою дисперсійного аналізу показано, що вірогідність розвитку деконсервованих живців рослин значною мірою залежить від сорту і способу кріоконсервування. Відзначено, що сила впливу η²_А, зумовлена індивідуальними властивостями досліджуваних сортів ягідних культур, є порівнянною із силою впливу η²_В процедури кріоконсервування.

Показано відмінності середніх показників життєздатності досліджуваних сортів у межах одного виду. Встановлено, що ці показники відрізнялися: для чорної смородини — на 92%, червоної — 54%, агрусу — 48%, малини — 70%. Використання парного критерію Стьюдента дало змогу в середньому зменшити в 3 рази помилку репрезентативності вибірки, що уможливило підвищення надійності результатів достовірності відмінностей порівнюваних значень до рівня Р≥0,99.

Вибір сорту живців, а також способу кріоконсервування істотно впливає на відтворюваність результатів експерименту. Аналіз відтворюваності показників життєздатності досліджуваних живців, проведений за допомогою коефіцієнта варіації Cv, показав, що в процесі кріоконсервування ця величина змінюється: для сортів чорної смородини — від 5 до 91%, червоної — 9–137%, агрусу — 22–74%, малини — 18–105%.

Ключові слова: живці чорної та червоної смо родини, агрусу, малини, життєздатність, кріоконсервування.

Деталі: Перегляди: 79

ISSN 2410-7751 (Друкована версія)
ISSN 2410-776X (Електронна версія)

Ж-л "Biotechnologia Acta" Т. 6, № 1, 2013
https://doi.org/0.15407/biotech6.02.115
С. 115-120, Бібліогр. 18, рос.
УДК: 577.344:577.19:582.284.3

СВІТЛОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОСТУ ТА МЕЛАНІНОУТВОРЕННЯ В Inonotus оbliquus (Pers.) Pilat

Н. Л. Поєдинок

Інститут ботаніки ім. Н. Г. Холодного НАН України, Київ

Метою роботи було вивчення можливості використання різних джерел світла низької інтенсивності для регуляції росту міцелію та синтезу меланіну лікарським грибом Inonotus оbliquus (Pers.) Pilat.

Дослідження впливу світла на лінійний ріст, накопичення біомаси і синтез меланіну I. obliquus проводили з використанням експериментальних установок, які забезпечували генерацію як лазерного випромінювання (когерентне світло) із заданими параметрами, так і випромінювання джерел некогерентного світла. Показано, що найбільший стимулювальний ефект мав місце за опромінення міцелію синім світлом. Встановлено, що подальша реалізація фотобіологічних ефектів значною мірою залежить від способу культивування. Опромінення лазерним світлом за всіх досліджених діапазонів довжин хвиль більшою мірою сприяло росту, накопиченню біомаси та меланіну в міцелії гриба, ніж опромінення некогерентним світлом у тому самому діапазоні довжин хвиль. Світлова обробка дала змогу істотно скоротити тривалість ферментації.

Результати досліджень дають підстави розглядати низькоінтенсивне світло у видимій частині спектра як перспективний регулятор росту і біосинтетичної активності I. Оbliquus у біотехнології його культивування.

Ключові слова: Inonotus оbliquus, меланін, фотобіологічний ефект, лазерне світло, некогерентне світло.

Деталі: Перегляди: 98

ISSN 2410-7751 (Друкована версія)
ISSN 2410-776X (Електронна версія)

Ж-л "Biotechnologia Acta" Т. 6, № 2, 2013
https://doi.org/10.15407/biotech6.02.107
С. 107-114, бібл. 39, укр.
УДК: 577.152.321+663.11

ЦЕЛЮЛАЗИ З КУЛЬТУРАЛЬНОЇ РІДИНИ БАЗИДІОМІЦЕТІВ

К. Г. Древаль, М. І. Бойко

Донецький національний університет, Україна

Встановлено, що під час вирощування базидіоміцетів відбувається адсорбція целюлаз на субстраті культивування — фільтрувальному папері. Адсорбовані ензими можна елюювати буферним розчином з високою іонною силою, однак для визначення активності та використання цих ензимів їх слід перевести у розчин з концентрацією солей, близькою до нуля. Розроблено метод одержання ензимних препаратів целюлаз із культуральної рідини базидіоміцетів. Ензимні препарати з високим ступенем очищення одержували в 3 етапи (висолювання протеїнів — діаліз — гель-хроматографія). На основі розробленого методу отримано оригінальні препарати целюлаз базидіальних грибів штамів К-1, А-Дон-02, Д-1 Irpex lacteus та AnSc-1 Daedaleopsis confragosa f. confragosa. Вони містили низку протеїнів, характеризувалися специфічними максимумами виходу з колонки целюлозолітичних ензимів та активністю. Однак спільним є один чіткий максимум виходу з колонки ендоглюканаз або целобіаз, що може свідчити про те, що целюлозолітичні комплекси досліджуваних базидіоміцетів не містять множинних форм целюлаз, які б відрізнялися за своєю молекулярною масою. Застосування розробленого методу дало змогу одержати препарати, ступінь очищення яких порівняно з вихідним культуральним фільтратом становить 7,3 для ендоглюканази і 33,3 для целобіази штаму А-Дон-02 I. lacteus; 13,1 для ендоглюканази і 25,5 для целобіази штамму Д-1 I. lacteus; 29,9 для ендоглюканази і 90,1 для целобіази штаму К-1 I. lacteus; 2,1 для ендоглюканази і 30,6 для целобіази штаму AnSc-1 D. confragosa f. confragosa.

Ключові слова: Inonotus оbliquus, меланін, фотобіологічний ефект, лазерне світло, некогерентне світло.

Деталі: Перегляди: 116

ISSN 2410-7751 (Друкована версія)
ISSN 2410-776X (Електронна версія)

Ж-л "Biotechnologia Acta" Т. 6, № 2, 2013
https://doi.org/10.15407/biotech6.02.097
С. 97-106, бібл. 13, англ.
634.8:632.93:661.74:663.2

КОНЦЕНТРАЦІЯ ОРГАНІЧНИХ КИСЛОТ У ВИНОМАТЕРІАЛАХ ПІСЛЯ ФЕРМЕНТАЦІЇ ДРІЖДЖІВ Saccharomyces cerevisiae

В. М. Байрактар

Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова, Україна

Досліджували біохімічні показники виноматеріалів, що впливають на смак і якість вина: об’ємну частку етанолу, концентрації залишкових цукрів, фенольних сполук, винної, яблучної, лимонної, молочної, оцтової кислот, титрувальну та летючу кислотність. Використовували виноматеріали, отримані з білих і червоних сортів винограду Таїровської селекції. Відзначено кореляцію в обох группах між показниками титрувальної та летючої кислотності у виноматеріалах із білих та червоних сортів винограду. Високу кореляцію спостерігали між концентраціями молочної та оцтової кислот, летючою кислотністю і концентраціями оцтової кислоти та загальних цукрів. Встановлено, що виноматеріали з високою концентрацією етанолу отримано з використанням штамів дріжджів Saccharomyces cerevisiae, що ферментували виноградне сусло з високою швидкістю й активністю бродіння. Смак виноматеріалів залежить від показників відношення винної кислоти до яблучної кислоти. Показано значні відмінності між виноматеріалами, що їх одержано з білих і червоних сортів винограду: у концентраціях органічних кислот, фенольних сполук, залишкових цукрів, а також об’ємної частки етанолу. Для обох досліджуваних групп відзначено позитивну кореляцію між показниками летючої кислотності та концентраціями оцтової, винної, яблучної, молочної кислот і загальних цукрів. Відібрано найбільш перспективні культури дріжджів з високою продуктивністю синтезу етанолу, які можуть бути використані у біотехнології виноробства.

Ключові слова: органічні кислоти, виноградні сорти, Saccharomyces cerevisiae.

Деталі: Перегляди: 84

ISSN 2410-7751 (Друкована версія)
ISSN 2410-776X (Електронна версія)

Ж-л "Biotechnologia Acta" Т. 6, № 2, 2013
https://doi.org/10.15407/biotech6.02.092
С. 92-96, бібл. 11, укр.
УДК: 637.344

БРОДИЛЬНА АКТИВНІСТЬ ЛАКТОЗОЗБРОДЖУВАЛЬНИХ ДРІЖДЖІВ
У СИРОВАТКО-СОЛОДОВОМУ СУСЛІ

О. В. Грек¹, О. О. Красуля¹, О. О. Тігунова²

¹Національний університет харчових технологій, Київ
²ДУ «Інститут харчової біотехнології та геноміки» НАН України, Київ

Експериментально досліджено основні показники бродіння сироватко-солодового сусла з використанням різних штамів лактозброджувальних дріжджів. За результатами досліджень бродильної активності різних видів лактозброджувальних мікроорганізмів у сироватко-солодовому суслі виявлено, що найбільш активно спиртове бродіння за всіма показниками проходило в суслі, ферментованому мікроорганізмами Zygosaccharomyces lactis 868-K і Saccharomyces lactis 95. Встановлено високу здатність до утилізації вуглеводів солоду, які представлені легкозасвоюваними вуглеводами солодового екстракту. Також проведено органолептичне оцінювання ферментованих сироваткових напоїв, отриманих з відновленої суміші сухої сироватки і солоду та зброджених дріжджами Zygosaccharomyces lactis 868-K і Saccharomyces lactis 95. Виявлено, що напій, зброджений дріжджами Zygosaccharomyces lactis 868-K, має виражений освіжаючий аромат житнього хліба з фруктовими тонами. Спостерігається зростання інтенсивності ароматизації комп лексу зразка з мікроорганізмами Saccharomyces lactis 95, що свідчить про високі органолептичні показники напою.

Ключові слова: молочна сироватка, сироватко-солодове сусло, лактозброджувальні дріжджі, спиртове бродіння, ферментація, органолептична оцінка.

Сторінка 1 із 2