ISSN 2410-7751 (Друкована версія)
ISSN 2410-776X (Електронна версія)
Ж-л "Biotechnologia Acta" Т. 14, № 2, 2021
С. 19-27, бібліогр. 41, англ.
УДК: 575.174, 50.022, 633, 663.13
https://doi.org/10.15407/biotech14.02.019
П. Р. Зубик, В. В. Мотроненко, О. Б. Бесараб
Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
З метою економії фермерські господарства використовують отримане в процесі культивування насіння не лише для реалізації, але й для посіву, що не здобуло прихильників серед компаній з виробництва генетично-модифікованого насіння. Ними було створено технології обмеження використання генетичного матеріалу для захисту інтелектуальних прав на відтворення рослин зі зміненим генотипом. Проте ці технології містять ще й комерційну складову та порушують низку моральних принципів і міжнародних актів.
Метою роботи було ознайомити із видами термінаторних технологій, їхньою генетично-молекулярною базою та призначенням, а також встановити їх відповідність міжнародним документам і нормам.
Методи. Досліджували види, генетичні основи і застосування термінаторних технологій та здійснювали їх аналіз з позицій міжнародних норм. Для досягнення мети використовували методи аналізу фактів, порівняння та узагальнення.
Результати. Існує 2 види термінаторних технологій (сорто- та ознако-специфічні), в основу яких покладено взаємодію трьох генів, що сприяє реалізації тих чи інших фенотипічних виявів Встановлено, що технології, які обмежують використання генетичного матеріалу, водночас і суперечать, і відповідають низці міжнародних правових актів, що унеможливлює чітко визначити доцільність їх використання в сільському господарстві.
Висновки. Використання термінаторних технологій досі залишається суперечливим фактом, оскільки в їх основі закладено принцип дуалізму: позитивний та негативний вплив на людей.
Ключові слова: термінаторні технології, трансгени, інтелектуальні права, біоетика.
© Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, 2021