ISSN 1995-5537
Ж-л «Біотехнологія» Т. 4, № 4, 2011
С. 59-63, библ. 24, рос.
К 57.083.1:615.322
ОПТИМІЗАЦІЯ БАКТЕРІАЛЬНИХ ЖИВИЛЬНИХ СЕРЕДОВИЩ
ЕКСТРАКТОМ Ungernia victoris
Т. П. Перерва, Г. Ю. Мирюта, А. С. Дворник, Л. П. Можилевська, В. А. Кунах
Інститут молекулярної біології та генетики НАН України, Київ
Оптимізація складу живильних середовищ вважається одним із засобів підвищення виходу біомаси бактеріальних клітин, а також цільового продукту при культивуванні штамів продуцентів усіх видів і призначень. У зв’язку з розвитком біотехнологічної промисловості дедалі більшого значення набуває пошук нових компонентів живильних середовищ, їх оптимального співвідношення з базисним складом середовища і відповідності властивостям культивованого об’єкту.
Додавання екстракту Ungernia victoris до бактеріального живильного середовища оптимізує його склад і дає змогу підвищити вихід біомаси E. coli. На LB-середовищі статистично достовірне перевищення виходу біомаси штамів М17 та НВ101 спостерігається тільки для вищих концентрацій екстракту (5–10%), тоді як вихід біомаси штаму JM109 підвищується на всіх випробуваних концентраціях (0,5–10%). Найвищий вихід біомаси всіх трьох штамів відповідає концентрації екстракту 10%. Вплив екстракту U. victoris на ріст бактеріальних штамів на збагаченому середовищі відрізняється від його впливу на ці самі штами на LB-середовищі. Приріст біомаси відбувається за низьких концентрацій екстракту (0,25–1%) і не такий значний, як на LB-середовищі. Починаючи з концентрації екстракту від 2% і до 10% спостерігається тенденція зниження виходу біомаси для штамів М17 та НВ101 і нижчого приросту біомаси JM109 порівняно з концентраціями 0,25–1%. Таким чином, за допомогою рослинного екстракту можна досягти підвищення виходу біомаси бактерій як на бідному, так і на збагаченому середовищі. Оптимальна кількість доданого екстракту коливається залежно від складу середовища та особливостей об’єкта вирощування.
Ключевые слова: Escherichia coli, рослинні екстракти, живильні середовища.
© Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, 2008