2_2013(ua)

Деталі: Перегляди: 1293

ISSN 2410-7751 (Друкована версія)
ISSN 2410-776X (Електронна версія)

Ж-л "Biotechnologia Acta" Т. 6, № 2, 2013
https://doi.org/10.15407/biotech6.02.043
С. 43-57, бібл. 87, рос.
УДК: 616.12-005.8:615.275.4

ВИКОРИСТАННЯ БІОПРЕПАРАТІВ У ТЕРАПІЇ ІШЕМІЧНОГО УШКОДЖЕННЯ СЕРЦЯ

О. К. Гулевський, О. С. Абакумова, І. Й. Щенявський

Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, Харків

Розглянуто перспективи застосування в експерименті і в клініці ішемічного ушкодження міокарда біологічно активних речовин: факторів росту, цитомединів, природних антиоксидантів, речовин, що містяться в екстрактах з ювенільних і фетальних органів і тканин тварин. Поряд з добре вивченими і широко використовуваними в клінічній практиці біопрепаратами тваринного походження, такими як кордіалін, актовегін, ербісол, несиритид, енергостим, як перспективні засоби для терапії серцевоудинних захворювань розглядаються екстракти із серця та низькомолекулярна фракція кордової крові.

Показано, що використання тканин ембріофетоплацентарного комплексу підвищує репаративну здатність міокарда. Основна відмінність таких біопрепаратів як біогенних стимуляторів полягає в тому, що в їхньому складі є збалансований комплекс біологічно активних речовин, зокрема різних активаторів регенерації і диференціації (фактори росту фібробластів, нервів, фактор, що стимулює ріст макрофагальних і еритроїдних колоній), а також антипроліферативних цитокінів, що запобігають клітинній і системній гіперстимуляції. Крім того, фетальні клітини та їх асоціати практично не імуногенні.

Таким чином, якщо буде визначено фактори росту і диференціації, здатні регулювати мітотичну активність кардіоміоцитів, стане можливим спрямовано ініціювати процесс диференціювання стовбурових клітин і впливати на регенерацію міокарда людини, а отже, оптимізувати лікування інфаркту міокарда.

Ключові слова: інфаркт міокарда, біологічно активні речовини, фактори росту, цитомедицини, антиоксиданти, екстракти тканини серця, кордової крові, фетальних тканин.

Деталі: Перегляди: 737

ISSN 2410-7751 (Друкована версія)
ISSN 2410-776X (Електронна версія)

Ж-л "Biotechnologia Acta" Т. 6, № 2, 2013
https://doi.org/10.15407/biotech6.02.034
С. 33-42, бібл. 73, англ.
УДК: [620.22.532:549.282]:577.182.22(045)

НАНОЧАСТИНКИ CРІБЛА ЯК ПІДСИЛЮВАЧІ ДІЇ ПЕНІЦИЛІНУ

O. A. Васильченкo¹, В. В . Сологуб¹, К. К. Васильченко²

¹Національний авіаційний університет, Інститут екологічної безпеки, Київ
²Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця

На цей час зростає значення досліджень бактерицидних наноматеріалів у зв’язку зі збільшенням кількості штамів бактерій, резистентних до більшості сильнодійних антибіотиків. В огляді подано характеристику наночастинок і способів їх одержання. Розглянуто галузі застосування наночастинок, особливу увагу приділено використанню наночастинок срібла в медицині, зокрема як бактерицидних препаратів. Зазначено, що наночастинки можуть справляти токсичну дію.

Велику увагу приділено застосуванню наночастинок в терапії різних захворювань, наприклад, для спрямованого доставлення ліків, загоєння ран, відновлення кісткової тканини, локального нагрівання пухлин при онкологічних захворюваннях, стимуляції функцій імунної системи, для визначення антитіл, вірусів, бактерій, для фільтрації рідин.

Наведено характеристику пеніцилінів та їхніх продуцентів — Penicillium sр. Розглянуто механізм антимікробної дії пеніциліну. Виявлено, що застосування наночастинок срібла в комбінації з антибіотиками, зокрема з пеніциліном, сприяє посиленню антибактеріальної активності антибіотиків стосовно грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів.

Ключові слова: нанотехнологія, наночастинки срібла, антибіотики, пеніцилін, Penicillium sp.

Деталі: Перегляди: 576

ISSN 2410-7751 (Друкована версія)
ISSN 2410-776X (Електронна версія)

Ж-л "Biotechnologia Acta" Т. 6, № 2, 2013
https://doi.org/10.15407/biotech6.02.021
С. 21-32, бібл. 90, укр.
УДК: 577.15 + 546.28 + 615.032

ЗАСТОСУВАННЯ НАНOЧАСТИНОК У БІОМЕДИЦИНІ

П. Г. Телегєєва^{1, 2}, Д. С. Єфременко^{1, 2}, Г. Д. Телегєєв¹, С. С. Малюта¹

¹Інститут молекулярної біології і генетики НАН України, Київ
²Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

В огляді висвітлено досягнення в галузі нанотехнологій, зокрема застосування їх у біомедицині. Наведено характеристику нових систем доставлення ліків, що включають ліпідні, протеїнові та полімерні наночастинки, які забезпечують стабільне транспортування лікарських препаратів, їх цільовий розподіл в організмі та запобігають швидкій деградації. Розглянуто переваги застосування векторів нанометрового масштабу. Через свій невеликий розмір, структуру і велику площу поверхні нанорозмірні матеріали набувають необхідних фізико-хімічних властивостей, які дають змогу наночастинкам, навантаженим специфічними агентами, долати обмеження, що існують для форм більших розмірів. Це значно полегшує внутрішньоклітинне транспортування певних агентів до специфічних внутрішньоклітинних мішеней. Контрольоване доставлення в місце дії та скорочення часу впливу на нецільові тканини підвищує ефективність лікарських препаратів, а також знижує токсичність та інші побічні ефекти, що загалом поліпшує самопочуття пацієнта. Використання різних шляхів уведення наночастинок уможливлює доставлення низькомолекулярних препаратів, протеїнів, пептидів або нуклеїнових кислот до певних тканин. Розглянуто різні шляхи доставлення нанопрепаратів у клітину, а також можливості модифікації їхньої поверхні цільовими лігандами. Наведено типи систем доставлення ліків: мікрогубки, віруси, імунокон’югати, везикулярні системи (ліпосоми, трансферосоми, етосоми, ніосоми, віросоми, кохлеати, кубосоми), мікроемульсії та наноемульсії, металеві наночастинки і квантові точки, дендримери, природні та синтетичні полімерні наночастинки тощо. Описано їхні властивості, а також можливості практичного застосування.

Велике різноманіття нановекторів, можливість модифікації та навантаження ліками (розглянуто методи включення та адсорбції), контролювання їх вивільнення в клітині відкривають перспективи широкого застосування наночастинок для візуалізації біологічних процесів, діагностики і терапії низки захворювань.

Ключові слова: наночастинки, наномедицина, поглинання макромолекул, модифікація нанополімерів, цільова терапія.

Деталі: Перегляди: 890

ISSN 2410-7751 (Друкована версія)
ISSN 2410-776X (Електронна версія)

Ж-л "Biotechnologia Acta" Т. 6, № 2, 2013
С. 9-20, бібл. 117, укр.
УДК: 579.222

ЛІГНОЦЕЛЮЛОЗА ЯК АЛЬТЕРНАТИВНА СИРОВИНА ДЛЯ ОДЕРЖАННЯ БІОБУТАНОЛУ

С. М. Шульга, О. О. Тігунова, Я. Б. Блюм

ДУ «Інститут харчової біотехнології та геноміки» НАН України, Київ

Енергетичні та екологічні кризи, що їх переживає світ, спонукають переглянути питання ефективності використання природних відновлюваних ресурсів, особливо органічних відходів із застосуванням екологічно чистих технологій. Мікробіологічна конверсія відновлюваних ресурсів біосфери з метою одержання корисних продуктів, зокрема біопалива, наразі є однією з нагальних проблем біотехнології. Анаеробні бактерії родини Clostridiaсeae відомі як продуценти одного з видів біопалива — бутанолу, однак мікробіологічний синтез бутанолу під час класичного ацетон-бутанол-етанольного бродіння на сьогодні є економічно недоцільним. Для того, аби зробити ацетонобутилове бродіння рентабельним, потрібні високопродуктивні солвентогенні штами, які б використовували доступну і дешеву сировину — відходи сільського господарства або рослинну біомасу. Одним з прикладів такого субстрату може слугувати рослинна біомаса. Огляд містить опис можливостей та шляхи створення процесів перероблення лігноцелюлозних відходів для одержання біобутанолу.

Ключові слова: біопаливо, лігноцелюлоза, біобутанол, клостридії.

Сторінка 2 із 2