ISSN 2410-7751 (Друкована версія)
ISSN 2410-776X (Електронна версія)

Ж-л "Biotechnologia Acta" Т. 7, № 5, 2014
https://doi.org/10.15407/biotech7.05.043
С. 43-49, Бібліогр.10, рос.
УДК: 579.015.2

СТІЙКІСТЬ АЗОТФІКСУЮЧИХ БАКТЕРІЙ КАРСТОВИХ ПОРОЖНИН ДО ЕКСТРЕМАЛЬНИХ ФАКТОРІВ

 Таширев О. Б.¹, Суслова О. С.¹, Рокитко П. В.¹, Олексенко Г. О.², Бондарь К. М.³

¹Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, Київ
²Національний університет «Києво- Могилянська академія», Україна
³Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Метою роботи було встановлення кількісних показників стійкості досліджених бактерій до екстремальних факторів — токсичних металів (Cu²⁺), органічних ксенобіотиків (п-нітрохлорбензол) та УФ-опромінення. Протестовано шість штамів азотфіксуючих бактерій, що їх було виділено зі зразків глин двох карстових порожнин — Мушкарова Яма (Поділля, Україна) та Куйбишевська (Західний Кавказ, Абхазія), а також референтний штам Azotobacter vinelandii УКМ В-6017. Для цього визначали максимально допустимі концентрації Cu²⁺ та п-нітрохлорбензолу в концентраційному градієнті й летальні дози УФ за кривими виживаності. Максимально припустимі концентрації для штамів: 10 мг/л Cu²⁺, 70–120 мг/л п-нітрохлорбензолу. Максимальні дози УФ варіюють у діапазоні 55–85 Дж/м² (ЛД_99,99). Показано, що за показниками стійкості до трьох класів екстремальних факторів виділені штами карстових порожнин подібні до штаму наземних ґрунтових екосистем. Найбільш активні досліджувані штами здатні знижувати концентрацію п-нітрохлорбензолу в середовищі в 13 разів. Явище деструкції п-нітрохлорбензолу азотфіксуючими бактеріями може бути використано для створення нових природоохоронних біотехнологій для очищення промислових стічних вод від нітрохлорароматичних ксенобіотиків. Виділені штами можуть бути застосовані як деструктори для біоремедіації ґрунтів в агробіотехнологіях, а також для оптимізації азотного живлення рослин наземних екосистем.

Ключові слова: карстові порожнини, азотфіксуючі бактерії, природоохоронні біотехнології.

© Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, 2014