Оберіть свою мову

ISSN 2410-7751 (друкована версія)
ISSN 2410-776X (электронная версия)

2 2018

Ж-л "Biotechnologia Acta" Т. 11, № 2, 2018
С. 64-71, бібліогр. 34, англ.
УДК:  616.931:616-006.6
https://doi.org/10.15407/biotech11.02.064

 НЕОБХІДНІСТЬ ТРАНСЛОКАЦІЙНОГО ДОМЕНУ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ЦИТОСТАТИЧНОГО ЕФЕКТУ НЕТОКСИЧНИХ ПОХІДНИХ ДИФТЕРІЙНОГО ТОКСИНУ

 К. Ю. Манойлов, О. І. Криніна, А. Ю. Лабинцев, С. І. Романюк, Д. В. Колибо

Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;

Метою роботи було оцінити in vitro цитостатичну дію рекомбінантних фрагментів нетоксичного точкового мутанту дифтерійного токсину — CRM197, який було запропоновано як потенційний препарат для лікування трійчасто-негативного раку грудної залози. Із цією метою з використанням методу метало афінної хроматографії на Ni-NTA агарозі виділили рекомбінантні похідні дифтерійного токсину — CRM197, SbB (субодиницю В) і рецепторний домен Rd та дослідили їх вплив на ріст поодиноких колоній клітин трійчасто-негативного раку грудної залози людини MDA-MB-231 за такими показниками, як площа, периметр та індекс циркулярності. Одержані результати показали, що CRM197 і SbB, які містили у складі молекули транслокаційний домен Td, однаковою мірою виявляли цитостатичний ефект стосовно клітин MDA-MB-231, зменшуючи площу та периметр поодиноких колоній. Протеїн Rd не впливав на останні два параметри, які характеризують розмір колоній, однак змінював форму їхнього краю, про що свідчить підвищення індексу циркулярності. Ймовірно, що Td може брати участь у реалізації цитостатичної дії через притаманну йому пороутворювальну активність щодо ліпідних мембран. Зроблено висновок, що Rd і Td, на відміну від каталітичного домену дифтерійного токсину, відіграють важливу роль у реалізації цитотоксичних властивостей CRM197, а SbB, яка складається з Rd і Td, є структурним фрагментом дифтерійного токсину з найменшою молекулярною масою, і її можна використовувати як аналог CRM197.

Ключові слова: CRM197, дифтерійний токсин, HBEGF, токсоїд, трійчасто-негативний рак грудної залози.

© Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, 2018