Biotechnologia Acta Т. 16, № 2 , 2023
С. 59-65., Бібліограф. 11 англ..
УДК: 602.
DOI: https://doi.org/10.15407/biotech16.04.059

Повний текст: (PDF, in English) 

ВПЛИВ ДЕЯКИХ ФІЗИКО-ХІМІЧНИХ ФАКТОРІВ НА БІОСИНТЕЗ АМІЛОЛІТИЧНИХ EНЗИМІВ СТРЕПТОМІЦЕТНОГО ПОХОДЖЕННЯ

Івченко Є. М., Мітіна Н. Б.

Український державний хіміко-технологічний університет, м. Дніпро

Сучасна біотехнологія ензимів є перспективною галуззю, яка швидко розвивається і потребує новітніх досліджень щодо умов біосинтезу ензимів. Оптимізація складу поживного середовища залежно від потреб мікроорганізмів та фізико-хімічні фактори напряму впивають на зростання ефективності біосинтезу амілолітичних ензимів, а саме на біосинтетичну спроможність штаму Streptomyces recifensis var. lyticus 2P-15. Модулювання біосинтетичної активності штамів продуцентів амілолітичних ензимів уможливіть значно збільшити їх економічний вихід.

Метою роботи є оптимізація біосинтетичної спроможності штаму Streptomyces recifensis var. lyticus 2P-15 за умов синтезу амілолітичних ензимів та дослідження динаміки впливу фізико-хімічних факторів на оптимізацію.

Методи. Об’єкт дослідження – штам Streptomyces recifensis var. lyticus 2P-15, одержаний шляхом триступінеаої селекції продуценту. Для виконання досліджень було застосовано симплекс-метод добору складу середовища. За біосинтетичну спроможність штаму приймали співвідношення амілолітичної активності до рівня накопичення біомаси. Для визначення амілолітичної активності використовували фотоколометричний метод. Рівень накопичення біомаси визначали вагомим методом.

Результати. Встановлено, що в результаті оптимізації складу симплексного поживного середовища методом математичного моделювання біосинтетична ємність зросла на 3,63 порівняно з контрольним варіантом. Досліджено також, що оптимальна концентрація такого компонента живильного середовища, як глутамат натрію С5Н8NO4Na·H2O становила 1,5 %, що підвищувало амілолітичну активність на 2,63 та збільшувало накопичення біомаси.. Окремо слід зазначити отримані результати дослідження оптимальних концентрацій іонів важчих металів, що додавалися до оптимізованого варіанту поживного середовища, що дозволяють продовжувати дослідження в цьому аспекті і використовувати іони Со, Mo, Cd у складі поживного середовища. За отриманих результатів спостерігалося підвищення амілолітичної активності в найкращому відгуку у 3,54 рази. Отримані результати мають теоретичне і практичне значення для подальших досліджень біотехнології ензимів.

Висновки. Перспективою подальших досліджень оптимізації біосинтезу актиноміцетів симплекс-методом інших аспектів його регуляції буде підвищення біосинтетичної спроможності досліджуваного штаму, що позитивно вплине на економічну ефективність виробництва амілолітичних ензимних препаратів шляхом отримання мікробного синтезу.

Ключові слова: Streptomyces recifensis var. lyticus 2P-15, глутамат натрію, іони важких металів, поживне середовище, амілолітична активність, біосинтетична спроможність штаму, оптимізація умов біосинтезу.

© Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, 2023